соціум 2130 0

БАТЬКАМИ ВИХОВУЮТЬ З ДИТИНСТВА!

Моя мама працює в Кременчуцькому міському пологовому будинку. Про показники народжуваності в нашому окремому місті я з дитинства завжди могла б дізнаватись по її графіку і навантаженню на роботі. Якщо вона раніше за добу приймала по двоє пологів і п`ять здавалося нереально багато, то зараз як мінімум – сім, і це тільки на одному поверсі. Проте дещо не змінюється – клієнти пологового будинку так само залишають дітей без батьківської любові та опіки.

Місто намагається приділяти увагу тим, кому з самого народження так не пощастило з сімʼєю. Благодійна акція ‘Лелеченята’ готує для них низку цікавих ігрових заходів, три роки поспіль ця приємна місія була доручена мені.

Так склалося, що і я, і мама обрали потрібні суспільству професії: вона допомагає малечі в перші хвилини життя, а я намагаюся зробити яскравішим їх дитинство. Не одну породіллю (а вона така тендітна на вигляд жінка) відрадила покинути стіни пологового будинку без своєї власної дитини. Не одну дитину, я, як педагог-організатор Будинку дитячої та юнацької творчості, змусила посміхнутися, не дивлячись ні на що. Ми стараємося – постійно, чесно, забуваючи про втому. Але іноді відчуваємо себе безсилими. А в масштабі району, області, країни – ми почуваємо себе такими постійно. Бо не можемо дати сімʼю, або хоч шанс на неї, кожній дитині.

Значення сім'ї неоціненне. Від стану охорони родинного вогнища, материнства, дитинства, батьківства вирішальною мірою залежить не тільки особисте благополуччя окремої людини, її пріоритети, основні моральні переконання – від цього залежить саме існування суспільства. Адже духовно-моральне здоров'я людини — то найважливіша запорука процвітання нації.

Якщо ми хочемо грамотно й ефективно боротися з потребою в інтернатах, необхідно задуматися про ті фактори, які приводять майбутніх мам і тат в такі безвихідні ситуації. Людям, які тільки на папері декларують свою стурбованість становищем дітей в нашому суспільстві, варто зрозуміти, що діти перебувають не в безповітряному просторі, а оточені нами, дорослими. Непомітно для суспільства проходить дитинство, отроцтво, юність, і ось вже постає питання про створення сім'ї, народження дітей. На мій погляд, бути батьками потрібно готувати з шкільного віку. Не дарма в закордонних школах так багато приділяють уваги циклу уроків суспільствознавства. Хотілося б отримати відповідь на дуже важливе питання: чого очікувати після отримання соціальних послуг в наших учбових закладах?

Я працювала як з дошкільниками, так й зі старшокласниками. Картина зміни соціального клімату суспільства для мене очевидна – починати треба з дітей. Якщо реальні батьки не можуть дати відповідного виховання своїм чадам як майбутнім батькам, то цим повинна зайнятися школа, центри соціальної допомоги сім'ї та дітям. В цьому і полягає моя ідея боротьби зі знехтуваними дітьми, величезною кількістю переповнених інтернатів і нарешті, невизначеним майбутнім. Із щастя кожного складається щастя родини, країни, планети. І мені хочеться сказати всім: ‘Бережіть себе та своїх близьких, не лишайтесь байдужим до чужих негараздів, допоможіть молодим людям стати хорошими батьками. Давайте зробимо нашу планету щасливою!’