Відкриваємо двері дітям



Блоги

6289 0

НАШ 'ПРОМІНЬ НАДІЇ'

Вже два з половиною роки у Макарівському районі працює Центр соціальної підтримки дітей та сімей ‘Промінь надії’. За цей час Центр став справжнім порятунком для багатьох родин. Більше 200 дітей та сімей отримали тут допомогу. 

1

Сьогодні Центр продовжує свою роботу, розвивається. Лише минулого року тут побувало понад 400 осіб (57 делегацій). Очільники Міністерств, працівники соціальних служб з різних областей та представники громадських організацій приїжджали ознайомитися з моделлю Центру, новими підходами в роботі та її результатами. Чим же наш ‘Промінь надії’ є таким особливим?

Проблема

У спадок від радянського минулого Україні дісталася розгалужена мережа із 679  інтернатів, яка сьогодні не відповідає потребам дітей. А їх, в різних типах інтернатних закладів, зараз перебуває близько 80 000.

 Життя доводить, що інтернатне виховання завдає шкоди дитині, негативно впливає на її розвиток, спричиняє складнощі у самостійному житті через відсутність необхідних знань та вмінь. В районі багато випадків, коли молоді люди, які поверталися після інтернату, народжували дітей і їх діти також потрапляли в інтернат.

Кожного року держава витрачає на інтернати близько 5,7 млрд. гривень - трохи менше, ніж на утримання армії. Статистика показує, що із цієї суми тільки 10% коштів витрачається безпосередньо на дітей (харчування, одяг, взуття). А загальна сума на утримання однієї дитини в інтернаті складає в Україні від 3000 грн. до 12 000 грн. в місяць (зі звіту Уповноваженого президента України з прав дитини за 2013 рік). Інтернатна система є не тільки руйнівною для дитини, але і надзвичайно збитковою для держави, і працює лише на збереження свого існування.

2

Наша перша ластівка

‘Промінь надії’ - це перший в Україні подібний центр, що надає комплексні соціальні послуги дітям та сім’ям у кризових ситуаціях, сприяє розвитку батьківських навичок, попереджує соціальне сирітство, забезпечує права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання в сімейному середовищі. Завдяки роботі Центру у районі вже не виникає потреба існування інтернату, а всі діти отримують шанс зростати у родині.

У модель Центру закладено нові підходи надання соціальної підтримки родинам з дітьми. Головне його завдання - зберегти сім’ю або знайти дітям нову, адже сім’я – це єдине сприятливе середовище для зростання дитини. Тільки тут дитина почуває себе захищеною, гармонійно розвивається та отримує необхідні для життя знання та вміння.

Варто розуміти, що дитина чи сім’я потрапляє до Центру у надзвичайно кризових ситуаціях, коли місцева громада та соціальні фахівці визнають, що не здатні самостійно впоратися із проблемами родини та допомогти їй. Такі родини потребують термінової допомоги з різних причин: надзвичайні обставини, проблеми з житлом, насильство в сім’ї, нещасні випадки, проблеми зі здоров’ям батьків, відсутність знань та навичок догляду за дитиною у молодих чи неповнолітніх мам, діти, що вилучені у батьків тощо.

В Центрі і діти і сім’ї живуть в умовах, максимально наближених до сімейних. За дитиною або за сім’єю закріплюється один ключовий соціальний фахівець, який координує роботу всіх інших спеціалістів (психолога, медсестри, юриста, фахівців з догляду) та взаємодіє із соціальною службою, школою, головою села та ін. Він найбільше за всіх індивідуально працює з дитиною та її батьками, всебічно вивчає ситуацію, найкраще володіє інформацією про потреби дитини, її сім’ї розуміє реалістичні перспективи родини. Один фахівець може одночасно вести до 10 різних випадків.

Сьогодні в досвіді роботи Центру є ситуації, коли діти поверталися додому за тиждень, а є такі, що вимагали роботи із сім’єю і до року.

Історія Ольги з сином Миколаєм (імена героїв змінені), яка отримувала в Центрі допомогу 8 місяців.

Жінка звернулася за допомогою до Центру бо втекла від чоловіка, і йти їй з маленькою дитиною не було куди. Ольга була дуже залежна від інших, не могла приймати самостійні рішення і легко потрапляла під чужий вплив, часто негативний. Вона не мала підтримки оточення бо всі знайомі відвернулись від неї і вважали, що ситуація безнадійна. Однак ключовий фахівець змогла розгледіти в Ользі дбайливу матір, яка понад усе хоче бути разом із сином. Їй допомогли позбутися алкогольної залежності, оформити соціальні виплати для догляду за дитиною, що значно послабило її залежність від чоловіка. Ольга влаштувала дитину в дитячий садочок, а сама знайшла роботу. Вже через кілька місяців жінка разом з дитиною залишила Центр.  

В цій історії не обійшлося без труднощів. Був момент, коли алкоголь все-таки мало не роз’єднав мати з дитиною. Її чоловік-тиран з’являвся та погрожував розправою і жінці, і фахівцям Центру. Але це лишилося в минулому і ось уже майже два роки жінка з дитиною щасливо живуть разом і будують самостійне життя.

Чи буде історія успішною залежить від багатьох факторів і в кожному випадку вони свої. Але у будь-якій історії важливою є підтримка односельчан, сусідів.

Центр це така дитяча домівка, де можна побути, поки мама не забере. (Сергій, 10 років).

Ростислав Галелюк, який сам пройшов інтернат, у своїй книзі ‘Путівка 3507’ пише ‘Два світи – ‘інкубатор’ і дім. Вдома добре, хоч і не завжди є що їсти, хоч не всіх чекають тверезі батьки, не всі – бажані чи ‘очікувані’ діти… Вдома добре, не зважаючи на всі ‘хоч’ і ‘але’. Дітям не достатньо просто гарних умов проживання, дітям потрібна любов, щоденна увага, розуміння та спілкування – ті речі, які дає лише сім’я’.  

3

Зберегти дитині її родину, її рідних батьків – надзвичайно складна і важлива задача. Для такої профілактичної роботи в Центрі працюють два відділення – Матері і дитини (розраховано 4 мами з дітьми) та Відділення термінового влаштування (на 12 дітей). Тут вже отримало допомогу 137 осіб (110 дітей і 25 матерів, 2 випускника спецінтернату), продовжують отримувати послуги 26 осіб (3 матері і 23 дитини).

Сьогодні працівники Центру щодня доводять свою високу компетентність. За два з половиною роки вони багато чому навчилися, подолали низку перешкод.

Знайти найкраще рішення

‘Проклятий той суд, я до мами хочу!’ – це слова семирічної дівчинки Центру,  маму якої суд позбавив батьківських прав. Фахівці зробили все для того, щоб дитина не залишилася сиротою, але є такі випадки, коли не вдається зберегти родину. Тому дуже важливо, щоб в районі створювалися прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Держава заохочує такі родини: навчає батьків, забезпечує супроводом спеціалістів, виплачує гроші на утримання дітей… А дівчинка зараз, завдяки працівникам Центру, дівчинка живе у прийомній сім’ї щоправда в іншому районі.

Для осиротілих дітей, для яких питання влаштування у нову родину поки не вирішено, в Центрі працює відділення Малий груповий будиночок, розрахований на 10-12 осіб. Це домівка, де діти живуть в гарних умовах, в кімнатах по 1-2 людини. За кожною дитиною закріплений фахівець, який найкраще знає про її потреби, стан здоров’я, труднощі і успіхи та здійснює індивідуальну роботу. Так як в Будиночку живуть здебільшого підлітки, вони тут вчаться всьому необхідному для життя: готувати їжу, доглядати за одягом, прибирати у своїй кімнаті. Все це вони роблять разом з соціальним фахівцем.  Зараз тут живуть 8 дітей.

4

‘Моя релігія проста. Моя релігія  -  доброта’ (Далай Лама).

Досвід роботи Центру взятий за основу реформування системи захисту дітей на державному рівні. Але, на жаль, попри обіцянки найвищих чиновників, питання фінансування Центру досі не вирішено. Інтернатні заклади фінансуються із державного бюджету, а забезпечення Центру лежить на плечах районного. Фінансування виділяється тільки на харчування дітей, мінімальну зарплатню фахівців та комунальні послуги. Саме тому команда фахівців постійно шукає кошти на медикаменти, одяг для дітей, канцтовари, розвивальні і дозвіллеві  заходи для дітей. Дитинство у дітей одне і кожен з дітлахів має отримати свої дитячі враження та радощі.

5

Без підтримки і правильного розуміння оточуючих, будь-яка добра справа приречена. Зараз у Центра є друзі як серед підприємців, так і серед простих громадян, які часто зі знижкою або безкоштовно допомагають зробити життя дітей тут повноцінним і яскравим. 

В той же час Центр постійно шукає небайдужих людей, готових приділити свій час, свої вміння на користь доброї справи. Перукарі, художники, репетитори, водії, які могли допомогти дітям та просто небайдужі люди – відгукніться, адже дитячі очі, що сяють від радості - найкраща і найцінніша винагорода!

З пропозиціями допомоги, звертайтеся за телефоном 066 756 03 93 або пишіть сюди: natasha@hopeandhomes.org.ua.




Наталя Бервено

Наталя Бервено

Увійдіть,
як користувач:




Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти