Відкриваємо двері дітям



Блоги

3905 0

ШАНС НА МАЙБУТНЄ

На жаль, фактично у кожному великому чи маленькому місті, селищі чи селі України є сім`ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, знаходяться за межею бідності. Відчуваючи труднощі у вихованні дітей, вони віддають їх до інтернатів, деякі діти через різні обставини, зокрема через невміння та нездатність батьків їх виховувати, втрачають батьків  та сиротіють... Найчастіше всі ці діти потрапляють до інтернату, але там на них чекає лише одноманітне життя за розкладом, неувага до їх індивідуальних потреб, відсутність близьких людей, сіре майбутнє без чітких планів, без підтримки і готовності до самостійного життя. До недавнього часу така доля очікувала і на дітей в Дніпропетровському районі, що з різних причин залишилися без батьківського піклування:всі вони потрапляли в типовий районний дитячий будинок ‘Сім’я’.

У грудні 2013 року в житті колишніх вихованців районного дитячого будинку відбулися значні та довгоочікувані зміни. В рамках проекту ‘ДОБРЕ ВДОМА’ дитячий будинок був розформований, а для дітей, яких не вдалося повернути в родину або знайти їм нові сім’ї, ми створили Малий груповий будиночок ‘Мій дім’.

домік

Малий груповий будиночок працює всього три місяці, але зміни, які відбулися в житті дітей за цей час, вражають як загалом, так і в кожному окремому випадку.

Перша та найголовніша відмінність Малого групового будиночку від інтернату – це індивідуальний підхід до дитини та робота відповідно до її потреб та її життєвої ситуації. З кожною дитиною в Малому груповому будиночку працює ключовий вихователь – найголовніша людина для дитини. Саме вихователь безпосередньо взаємодіє з дитиною, знає всі подробиці її історії життя, потреби дитини, коло соціальних контактів, багато спілкується з дитиною, розвиває її здібності, допомагає вирішувати сімейні негаразди та просто намагається бути дійсно близькою людиною для дитини. До ключового вихователя дитина може звернутися зі всіма своїми думками, тривогами, радощами. І такий підхід діє. Діти Малого групового будиночку стали більш відкритими, довіряють своїм вихователям, розповідають їм подробиці свого життя та дитячі спогади, йдуть на діалог та спільно з вихователями вирішують поточні питання з життя:

У мене з'явилася людина, якій я думаю, зможу довіряти, це мій ключовий вихователь, вона намагається підтримувати мене, ми вже обрали, куди я піду вчитися. Я думаю, це добре, вона допоможе мені і моїй сім'ї. І взагалі мені тут подобається, тут комфортно і до нашої думки – думки дітей, дослухаються (дівчина, 15 років).

16

Вихователі Малого групового будиночку також докладають значні зусилля для налагодження стосунків дітей з їх сім’ями. Вже зараз родичі, які не проявляли особливого бажання до спілкування, стали частіше відвідувати дітей у Малому груповому будиночку, за можливості діти їздять до родичів у гості, спілкуються телефоном. Такі контакти персонал намагається всіляко підтримувати та заохочувати, старається сприяти тому, щоб спілкування було якомога частішим та бажаним з обох сторін.

Умови проживання в Будиночку максимально наближені до сімейних, що суттєвою відрізняє його від інтернату. Діти спільно з вихователями готують їжу, чергують, прибирають, вчаться раціонально розподіляти гроші, брати на себе зобов’язання та відповідальність, готуються до самостійного життя після повноліття.:

Я не розумів, навіщо треба щось робити, якщо є кухар, няні, вихователі, прибиральники. А в самостійному житті вже нікуди не дінешся, все це треба вміти робити, і виявляється, це не так вже і складно, та і готувати може бути цікаво – я вже навіть торти вмію робити’ (хлопець, 15 років).

Більшість дітей почали відвідувати гуртки, займатися спортом, у них з’явилися нові захоплення та хобі, які обов’язково знаходять підтримку у вихователів. Діти починають усвідомлювати відповідальність, яка чекає на них у майбутньому, у них виникає бажання до самореалізації, вони почали більш виважено ставитися до освіти як необхідної бази їхнього майбутнього. Вихователі Малого групового будиночку, керівництво шкіл та вчителі з великим подивом зазначають, що шкільна успішність дітей покращується, вони не пропускають уроки без поважних причин, а троє дітей навіть додатково займаються з репетитором англійською мовою.

Вже зараз позитивні зміни у житті дітей неможливо не помітити. Це зауважують вихователі та вчителі у школі, а найголовніше – ці зміни подобаються самим дітям.

---------

Малий груповий будиночок ‘Мій дім’ створено в межах проекту ‘Добре вдома’, який реалізується Представництвом благодійної організації ‘Надія і житло для дітей’ в Україні в рамках благодійної програми ‘Сирітству-ні!’ (благодійний проект ‘Родина для дитини, Дніпропетровська область’) Фонду Ріната Ахметова у партнерстві з Дніпропетровською облдержадміністрацією та Дніпропетровською райдержадміністрацією з вересня 2012 року. Мета проекту - реформування системи захисту дітей на районному рівні, розробка і впровадження підтримуючих соціальних послуг, направлених на попередження вилучення дітей із сімей.




Ольга Мартинова

Ольга Мартинова

Увійдіть,
як користувач:




Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти