Відкриваємо двері дітям



Щоденники пам'яті

Випускники інтернаних закладів відверто розповідають про свій досвід, про тонкощі життя за стінами інтернату та про те, яквийшовши з-за цих стін, не загубитися у реальному житті  


Солёное детство

'Оглядываясь назад, могу сказать, что какие бы трудности мне ни пришлось пережить, мне не жаль ни секунды из прожитых на этой земле. Я старался и стараюсь жить максимально честно и правдиво. Вопрос, для чего и ради чего живу, отпал давно. Я живу для других. Ради других. И ради памяти своих детдомовских друзей. Я живу ради тех, кто ступал, ступает и ступит на эту светлую землю. С радостью и для радости. В сердце моем всегда будет жить благодарность и признательность к людям, зачастую совершенно посторонним, незнакомым, которые порой делом, иногда словом, а иногда и взглядом вершили Добро в моей детской душе, не давали угаснуть вере в него в моем просоленном от слез детстве...

Олександр Гезалов - російський громадський діяч, міжнародний експерт із соціального сирітства країн СНД, керівник соціальних проектів. Особистість Олександра унікальна тим, що він не тільки зміг вижити, пройшовши нелюдську систему виховання радянського дитячого будинку (з-поміж 13-ти випускників його року на сьогодні в живих залишився він один), але й відбутися як видатний громадський діяч. Його досвід є справді безцінним для випускників дитячих будинків, які покидають поріг сирітських закладів у наш час, як і для тих, хто намагається змінити цю систему.

Прочитати книгу на сайті Олександра Гезалова: http://gezalov.net/?page_id=103

Аудіокнижка:

Вистава за мотивами книжки:

Путівка №3507. [Мозаїка пам'яті]

'Ми забули, що чужих дітей немає. Ми молимось у церквах, їздимо в паломництва святими місцями. Ми розібрали Біблію на цитати і не бачимо, що хтось просить нашої допомоги. Не бачимо жахів інтернатів, кошмарів дитинства без матері, без ласки і любові.

Ці діти не винні ні в чому, окрім того, що народились і живуть. Ці діти нікому не потрібні. Ці діти мріють про сім'ю, смачний обід, теплу посмішку, гарячу воду в крані, хорошу освіту і гарні черевики. Ці діти – сироти соціальні. Таку долю вони не обирали'.

Ростислав Галелюк 9 років виховувався в інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Сьогодні він здобуває другу вищу освіту й очолює Міжнародний благодійний фонд Центр філантропії і франчайзингу.

Завантажити книгу можна тут

Інші докази


Налити серце дитини добром

Відверте інтерв'ю з Любомиром Гузаром про інтернати, суспільство та вічні цінності

НАУКОВІ ДОКАЗИ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Вчені довели важливість сімейного середовища для дитини, а різноманітні дослідження неоднократно вказували на надзвичайну шкідливість інтернатів, нехтування прав людини та реальну загрозу для їх мешканців

Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти