Відкриваємо двері дітям



Шляхи до змін

Публікації у ЗМІ про проблеми інтернатів і сирітства та способи вирішення цих питань в Україні та світі 


Ми зробили підбірку матеріалів ЗМІ, що стосуються напрямів реформи системи захисту дітей. Поділіться з нами матеріалами, надсилайте статті на адресу office@hopeandhomes.org.ua 

АНАЛІТИКА, ДОСЛІДЖЕННЯ, РОЗСЛІДУВАННЯ ЗМІ 

Інклюзія як прийняття іншого. Чи вміємо приймати ?

Нещодавно у Дрогобичі було прийнято рішення створити Інклюзивно-ресурсний центр. Але центр приміщення для нього знайшлося не так вже й швидко. Деякі батьки учнів школи, в приміщенні якої мав функціонувати центр вважали, що «звичайні» діти не повинні навчатись разом з дітьми з інвалідністю, бо це, мовляв, руйнує психіку здорових дітей. Як бачимо, кожен з нас, очевидно, хоче жити в цивілізованій країні, але проявити толерантність до «іншого», ми ще поки не вміємо.

Школа для всіх: в Італії діти з інвалідністю вчаться разом зі здоровими (відео)

В Італії немає спеціальних інтернатів для дітей з інвалідністю. Вони навчаються у звичайних школах разом зі своїми здоровими однолітками. Утім за кожним особливим учнем закріплений спеціальний педагог, який допомагає йому в навчанні та спілкуванні з іншими учнями.

Інтернат, де вихованців тримають, мов у пеклі

У місті Розділ Львівської області діє дитячий будинок-інтернат, куди з великих міст звозять дітей із особливими потребами. Роздільський інтернат — це старовинний замок 1681 року, забутий на околицях Львівщини. В Україні — півсотні таких закладів, в них близько 6 тис. молодих людей до 35 років, третина з яких — діти. В психіатричному закладі з 80-ма хворими психіатр працює на півставки до обіду. Два педагоги працюють, бо інших скоротили. У палаті для особливо важких дітей мешкають восьмеро вихованців. Телевізор показує не мультики, а розповідає про тонкощі риболовлі. Діти та дорослі, котрі можуть самостійно пересуватися, сидять по кімнатах. Навчальні класи діють лише для тих, хто, на думку персоналу, може вчитися. Можлива альтернатива цьому пеклу знаходиться недалеко – у Львові. Це центр «Джерело».

Кому лелеки приносять дітей в Україні, або Нотатки до Дня усиновлення

Цього року вдесяте будемо відзначаємо День усиновлення. Яку статистику і тенденції загалом ми можемо побачити в розвитку усиновлення та сімейних форм виховання при курсі на деінституціалізацію?

Час рятувати. Історія лікаря, який очолив будинок дитини і повністю його змінив

Марабяну вдалось перетворити свою інституцію на центр, в якому за рік 600 сімей проходять курс реабілітації, 2000 – отримують консультації спеціалістів, а чотири області відправляють свої команди сюди на навчання. Черга пацієнтів стоїть на рік наперед, і ніхто з працівників не боїться закриття закладу. Адже їхній будинок дитини трансформувався сам – і тепер надає якісні безкоштовні послуги сім'ям з дітьми з інвалідністю.

Булінг. З широко закритими очима

Торік, за словами керівника Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міносвіти Лариси Самсонової, зафіксовано 109 тисяч звернень дітей і їхніх батьків із приводу цькування в школі. Мін'юст уже запустив інформаційну кампанію #СтопБулінг. Міносвіти розробляє план протидії цькуванню в школах. А депутати Верховної Ради ініціювали законопроект №8584, який передбачає адміністративну відповідальність за булінг. Однак, чесно кажучи, покарання за булінг і покривання з боку педагогів у вигляді штрафів від 340 до 850 грн видаються не дуже переконливими. Про те, що робити системно, на різних рівнях, DT.UA розмовляло з дитячим психологом Світланою Ройз.

Сюди приходять не плакати: як центр реабілітації Броварів змінює дітей і місто

Найбільше про інклюзію, яку впроваджують зараз у школах країни, знають, мабуть, у Броварах. Все завдяки Міському центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю. Його учні виступають на усіх заходах міста, їх бачать з ними спілкуються і їх не бояться. Цей центр дає початковий старт та можливість дітям інтегруватися у інклюзивну шкільну програму.

Особливий підхід: навіщо потрібна інклюзія батькам здорових дітей?

У країнах Західної Європи освіта почала ставати інклюзивною ще в 1960-70-х роках. Прибалтика вводить інклюзію з початку 1990-х. В Україні питанням включення в освітній процес дітей з інвалідністю впритул зайнялися в останні пару років. І вже Нова українська школа повинна стати інклюзивною. EtCetera розповість, чому інклюзію не потрібно сприймати як привілей для особливих дітей.

Ізраїльські фахівці проведуть семінари з інклюзії для керівників ІРЦ, директорів шкіл та вчителів в Україні

Наприкінці жовтня ізраїльські фахівці проведуть низку семінарів з інклюзивного навчання для українських освітян. Упродовж двох тижнів будуть організовані дводенні лекції та практичні семінари, орієнтованими містами навчання будуть Київ, Львів, Одеса, Запоріжжя. На них будуть запрошені керівники інклюзивно-ресурсних центрів, директори шкіл та вчителі.

Збирали гроші всією країною: навіщо на Франківщині створили дитячий паліатив

На Прикарпатті – тисячі дітей з вродженими вадами розвитку, які потребують спеціального догляду. Робити це самостійно батькам важко. Відділення паліативної допомоги дозволяє таким родинам отримати необхідну допомогу, навчитися правильно доглядати за малюком і отримати кваліфіковану лікарську та психологічну підтримку.

Освіта з особливими потребами

Масштаби запровадження інклюзії сьогодні - майже небачені. Якщо раніше батьки дітей із синдромом Дауна, аутизмом чи церебральним паралічем оббивали пороги навчальних закладів, щоб дітей взяли на навчання на рівні з іншими (хоча це право давно їм гарантоване), то сьогодні Міносвіти створює такі умови, за яких відмова в інклюзії — майже злочин. Але як школи реально можуть справитися з цим завданням?

Державні діти: чи можливо по-іншому?

Якщо неможливо зберегти біологічну сім’ю, варіант прийомної родини є більш продуктивним рішенням, ніж система інтернатів. Родина Юлії Баєвої демонструє мала шукати новий дім, змінити все – але залишилася родиною. Сама Юлія каже, що надзвичайно вдячна людям, які народили дітей, що згодом стали її дітьми

Ліквідація дитячих будинків: що буде з дітьми

Лише сім відсотків вихованців інтернатів в Україні – біологічні сироти, решта має батьків. У Міністерстві соціальної політики запевняють, що вирішувати проблеми з інтернатами слід починати із сім'ї. Для цього пропонують інвестувати в якісні та доступні соціальні послуги в галузі медицини, освіти, захисту прав та психологічної допомоги.

"Лесная застава": кто удержит оборону?

«Лісова застава» - це літній табір для дітей, що постраждали від війни. Чотири роки тому він був створений на місці засохлого яблуневого саду, 4 роки надав можливості реабілітації дітям, які конче потребували належної психологічної допомоги. І от тепер він, поза визнанням міністерств та служб, на межі закриття.

Коли на першому місці – дитина: пояснюємо реформу інтернатів в Україні

Влітку 2017 року в Україні розпочалась реформа зі складною назвою "деінституціалізація" (ДІ). Вона більш відома як реформа інтернатів для дітей. "Українська правда. Життя" попросила Національний офіс ДІ-реформи пояснити, що відбувається зараз в Україні. І, звичайно, ще раз проговорити дуже важливі речі – про що саме реформа.

Рада ухвалила закон про виплати допомоги батькам тяжкохворих дітей, які не визнані інвалідами

Законом передбачено, що допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлена інвалідність, надається щомісячно у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Інтернати без сиріт

Детальна стаття про реформу системи інтернатів, яку Україна дістала в спадок від Радянського Союзу та чому нам так необхідні послуги для дітей та сімей.

Без права на втечу. Історія одного випускника інтернатів для дітей з інвалідністю

Батьки Ігоря відмовились від нього на другий день після народження. Так почалось життя хлопця в інтернатах для дітей з вадами розвитку, аж до випуску в двадцятирічному віці. Сьогодні Ігорю Приталюку 29 років. Він працює адміністратором у Центрі соціальної реабілітації для молоді з комплексною інвалідністю та навчається соціальній роботі вже безпосередньо в центрі. І вневнени, що якоюсь мірою його минуле тепер дозволяє краще розуміти дітей, з якими він зараз працює в центрі реабілітації: з синдромом Дауна, аутизмом. Адже якби батьки від них відмовились, їх відправили б в інтернат.

Детям в интернатах ищут взрослых друзей

«Стать старшим другом и помочь ребенку, который находится в интернате – в Украине все чаще можно услышать о программе наставничества. Цель – подготовить детей из интернатов к самостоятельной жизни. Методология программы разработана в 2010 году украинскими специалистами для украинских детей, основываясь на опыте других стран. За это время в Украине уже более 1500 наставников – взрослых, которые становятся для детей из интернатов старшими товарищами. Но этого все равно мало, ведь такая поддержка нужна более 100 тысячам детей.»

Роман Марабян: «Моя задача — дать качество: детям, вырвав их из интерната, родителям особенных детей — в виде необходимых им услуг»

Головний лікар Харківського спеціалізованого будинку дитини №1 Роман Марабян детально розповідає про шлях трансформації, якій вже пройшов заклад, паліативну допомогу дітям та те, що інтернат на система має зникнути. Адже вбиває шанси дитини на життя.

Не звинувачую маму – у неї не було іншого виходу. Історія випускниці інтернату

Діти, які росли в інтернатних закладах, не часто діляться своїми історіями. Хтось воліє забути минуле як страшний сон. Хтось не хоче, аби його жаліли. А комусь просто не надто комфортна публічність і обговорення свого життя в ЗМІ. Їхні голоси особливо важливі: вони знають не зі статей та ефірів, як це – жити в інтернаті. Це – частина їхнього минулого. Віці Лозовській – 19 років. У неї чарівна усмішка, з якою дівчина легко і просто розповідає про те, що спіткало її у житті: 5 інтернатних закладів, родину, свої мрії і страхи.

Державні діти: шанс чи його позбавлення

Три історії тих, хто виріс в інтернаті й намагається вийти в доросле життя. Але жити пожа межами закладу їх ніхто не вчив.

Аксана Філіпішина: «Почніть поважати всіх людей – тоді дослухатись до дітей стане набагато легше»

Центр інформації про права людини поговорив із представницею Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини та сім'ї Аксаною Філіпішиною про те, як сьогодні держава піклується про майбутнє покоління, а також про те, чому толерантність, яка є найменш важливою цінністю для українців, прямо пов’язана з дотриманням прав дитини.

Душа не может быть больной. Как работает созданный по швейцарскому образцу украинский Центр лечебной педагогики

Сонячне подвір’я – це Центр лікувальної педагогіки для дітей з особливостями розвитку. Як займаються наймолодші учні, як найстарші та з чого розпочинається інклюзія?

«Інтернатський»

Я не вірю, що інтернат здатний виховувати нормальних дітей. Будь-яка сім’я краща за будь-який інтернат. Діти-сироти люблять своїх батьків. І я нікому іншому не потрібен, крім своїх батьків. Найгірше, що відбувалося зі мною в інтернаті, — це відчуття, що я сам і нікому не потрібен. Це травма. Тому такі діти вбивають людей, крадуть. Коли я крав, як ви думаєте, було мені боляче, що я краду в людей? Ні! І це найстрашніше. Немає совісті. Тому що злий на всіх: «Вам усім добре, ви ж домашні!»

Не зберегти інтернат, а бути корисним дітям

«Пересічні громадяни сприймають деінституалізацію переважно як закриття інтернатних закладів. Адже саме це першим спадає на думку, коли звідусіль чуєш про те, що інтернати – шкідливі для дітей, і значно менше – про те, куди саме і як мають подітися 100 тисяч їхніх вихованців. Але деінституалізація – це не просто про реформування інтернатської системи і заборону розміщувати в таких закладах дітей до трьох років з 1 січня 2020 року. Це, передусім, – про розвиток соціальних послуг і допомогу сім’ї, яка через ті чи інші причини опинилася в кризових життєвих обставинах, і є ризик, що дитина з неї може потрапити до інтернату.»

Як ростити дитину з синдромом Дауна: досвід української сім'ї у США

Народження дитини з синдромом Дауна стало спочатку шоком для сім’ї, адже подружжя не було готовим до таких, як їм здалося, випробувань. Проте налагоджена в США система підтримки сімей, у яких ростуть діти з особливими потребами, допомогла їм адаптуватися до нових ролей та почати шукати ресурси для розвитку сина. Більше того – минулого року сім’я удочерила дівчинку з синдромом Дауна з одеського дитбудинку і зараз виховує трьох дітей: Еріка (8,5 років), Філліпа (4,5 роки) та Елсі (20 місяців).

Потрапили в інтернат. Три дитячі життя, які могли скластися інакше

Сергій Кур’янов, спеціаліст з питань соціальних послуг Національного офісу з деінституціалізації при Уповноваженому президента України з прав дитини (проект EDGE), на прикладах трьох дітей та їхніх життів пояснює, яким чином розвинені підтримуючі послуги для дітей та сімей могли б врятувати долі.

Інтернати: останні дні? Як «знекровити» систему

Мультидисциплінарність, тобто спільна робота з особливою дитиною спеціалістів із різних галузей (окрім медиків — психологів, педагогів, соціальних працівників тощо) — взагалі має стати основоположним принципом, говорять спеціалісти. І наполягають: в Україні має бути розроблена Національна стратегія впровадження мультидисциплінарного підходу до роботи з дітьми з інвалідністю та особливостями психічного і фізичного розвитку та їх родинами.

Мария Калашникова: «Нет людей с ограниченными возможностями, есть люди, которые их ограничивают»

Марія Калашнікова – мита трьох дітей та голова благодійного фонду «Кришталеві люди». В 2010 році Марія народила Варю, у якої діагностували недосконалий остеогенез. Марія про свою «кришталеву» Варю, готовність українського суспільства до справжньої інклюзії і те, ому ніколи не буде ховати від суспільства свою дитину.

«Як ти мене не візьмеш, то не візьме ніхто»

Вийти з інтернату та залишитися сам на сам з незнайомим життям - це типова ситуація для більшості випускників інтернатних закладів. Навіть ім'я Кирилові давав лікар: від нього відмовилися одразу після народження. Але ця історія не про самотність, а про те, як згодом віднайти в своєму житті не одну матір, а двох!

Приемная семья или интернат: как новая реформа отражается на детях-сиротах в Запорожье

"В интернатах дети не получают, базовые жизненные навыки. Когда такие дети выпускаются из интернатов, они не подготовлены к нормальной жизни. В итоге, многие из них, когда сами становятся родителями, то отдают уже своих детей в интернаты. По разным оценкам, порядка 30% нынешних воспитанников интернатов – это дети выпускников интернатов. То есть, круг замыкается." -медиа-эксперт «Ассоциации приемных семей» Николай Колодяжный.

Даже владение магией не может решить всех проблем»: Джоан Роулинг о Гарри Поттере и благотворительности

Розлоге інтерв’ю письменниці Джоан Роулінг про діяльність фонду “Lumos” та допомогу сиротам.

Діти, які народжуються із серця або чому інтернат - не краще місце для дорослішання сиріт

Юлія Павлова, пройшла через бюрократичні процедури усиновлення дітей, і будучи мамою вісьмох, продовжує допомагати діткам із дитячих будинків та інтернатів. Її стаття про шкоду інтернатних закладів та форми сімейного виховання, які є сьогодні в Україні.

Школа замість інтернату: що треба знати про реформу інклюзивної освіти

З наступного навчального року діти з особливими освітніми потребами зможуть навчатися у звичайних школах — їм не матимуть права відмовити. Лариса Самсонова, керівниця Директорату інклюзивної та позашкільної освіти, розповідає, хто допомагатиме адаптуватися дітям з особливими освітніми проблемами, як перевчатимуть вчителів та скільки часу і грошей знадобиться, аби інклюзивність стала нормою в українському суспільстві.

Сирітство має бути винятком

Інтерв’ю директора «СОС Дитячі Містечка» Україна Андрія Чупрікова про те, як запобігти сирітству в Україні.

Усыновление: предвыборные игры с приоритетами

21 березня 2018 Верховна Рада вкотре не прийняла законопроект щодо приєднання України до Гаазької конвенції щодо захисту прав дітей та міжнародного співробітництва в сфері усиновлення. Проте дискусії щодо міжнародного усиновлення вкотре дали можливість розглянути питання й національного усиновлення.

Українські особливості міжнародного усиновлення

Експерти із захисту прав дітей про те, чи таким вже нагальним є зараз приєднання України до Гаазької конвенції, і чи не варто було б, враховуючи сьогоднішній плачевний стан органів, які керують усиновленням, створити спочатку агентства, які б супроводжували кандидатів у процесі усиновлення – надавали їм юридичну та психологічну допомогу та готували до усиновлення.

Василь Футерко: «Люди, перебуваючи в інтернаті, втрачають бажання щось робити для себе»

На Прикарпатті створюють особливий дім, першу спільноту, де проживатимуть кілька людей з інвалідністю, теперішніх мешканців інтернатів - спільноту підтриманого проживання. Керівник благодійної організації «Українська благодійницька мережа» Василь Футерко розповів про те, як діятиме ця спільнота, чи можливо адаптувати вихованців інтернатів до життя в суспільстві та які проблеми їм доводиться долати.

Патронатна родина: що це таке та як живуть діти у сім’ях напрокат

Патронатна родина – це державний експеримент, запроваджений більше року тому як альтернатива дитячим інтернатам і притулкам. Патронатні родини беруть на 6 місяців на виховання дітей, які опинилися без опіки.Для Черкащини така форма виховання нова, за рік тут подали всього 15 заяв. Чотири кандидати передумали під час навчань. А 6 успішно працюють.

Батьки і діти. З поправкою на війну

З початком збройного конфлікту на сході України критично збільшилася кількість сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах. Соціальні служби досі не забезпечені ресурсами та необхідними навичками аби підтримувати дітей та сім’ї. Волонтери та громадські організації докладають максимальних зусиль для захисту дітей та збереження сімей, адже державної допоги замало.

АЛЛА КІРІЯК: «ІНТЕРНАТНА СИСТЕМА ШКІДЛИВА ДЛЯ ДИТИНИ»

Інтерв’ю з керівницею служби у справах дітей Одеської ОДА Аллою Кіріяк про старт і перебіг розробки регіональної стратегії реформування закладів інтернатного догляду в Одеській області.

Реформа інтернатів: як покінчити з радянським пережитком?

Репортаж про ІІ львівську обласну конференцію «Разом для дтей!», присвячену реформі системи інституційного догляду та виховання дітей. Процес ДІ розпочався із затвердженням Кабінетом міністрів Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки. Наразі триває перший етап реалізації стратегії. Кожен регіон має оцінити свою мережу інтернатних закладів, з’ясувати, які діти до них потрапляють та чому, які є соціальні, освітні, реабілітаційні медичні послуги вже зараз. На наступному етапі кожен регіон буде готувати власний план реформування.

Сирітське коло

Менше 10% дітей в інтернатних закладах України – сироти. Інші ж потрапили туди, здебільшого, через складні життєві обставини у родині або через відсутність необхідних соціальних послуг. Багато з батьків у таких сім'ях також є колишніми вихованцями інтернатів. А отже, ми можемо спостерігати, як цілі покоління стикаються з інтернатною системою, навіть якщо хочуть виховувати своїх дітей самі – але не отримують необхідної підтримки для цього.

"Любій Любі", або Про шкоду інтернатів на клітинному рівні

« Психіка людини формується, практично, блискавично, прямо з народження. 90% того, що рухає нами все життя, ми отримуємо до року. Саме тому розлучення з сім'єю в ранній період — це злочин проти людства. Біологічні механізми, які регулюють вид, не запускаються, і чим більше "змінених" людей на один народ, тим більше це позначається на функціонуванні суспільства. Ті, хто приймає рішення у справі неблагополучних матерів, уперто не хочуть брати до уваги давно відомі медичні факти саме з тієї ж причини: сформований травмою розлуки соціальний інтелект відкидає логіку, сприймаючи її як загрозу, система прагне до самозбереження.»

Державні діти: врятувати маму для Людмилки

Чи реально налаштована існуюча система захисту дітей на збереження родини, на використання кожного шансу для збереження зв'язку між дитиною і матір'ю? На прикладі реальної історії молодої мами, яка виховувалася в інтернаті, ми можемо побачити, що підтримка поки є не системним звичайним процессом, а лише справою небайдужих людей.

Маленьку, біленьку…

«На Прикарпатті є сформована черга охочих усиновити дитину. Водночас і дітей, позбавлених батьківської любові та підтримки, начебто не бракує. У соціальних службах запевняють: роблять все можливе, щоб діти зростали в сім’ях, і завдяки їхнім зусиллям більшість дітей таки вдалося прилаштувати. А ті, що залишилися в закладах, нездорові або занадто дорослі для усиновлення. Проте потенційні батьки вбачають проблему в інших речах.»

Вне клетки. Почему в Украине должны исчезнуть детские интернаты

Реформа системи захисту дітей потрібна і дітям, і дорослим. А розуміння її суті – реальне забезпечення її прав – хороший тест на цівілізованість суспільства. Одна з головних проблем – недостатність поінформованості та досвіду на місцях. Тому навчання спеціалістів, розбудова мережі соціальних послуг та чіткі й детальні рекомендації для місцевої влади – безумовні потреби для впровадження реформи не тільки на папері, а й в реальності.

«Дети очень хотели сюда». Репортаж из инклюзивного класса в киевской средней школе

Інклюзивність - це не тільки забезпечення права на освіту та соціалізація для багатьох людей. Це також спосіб з дитячого віку викорінювати цілком дикунське ставлення й стереотипи один до одного, спосіб навчитися радіти один одному.

«Милиці для родини». Чому центри підтримки сім’ї треба створити по всій Україні

«Українська правда. Життя» про створені міжнародною організацією "СОС. Дитячі містечка" у Луганській області центри підтримки сімей, де соцпрацівники, соцпедагоги, дефектологи, психологи і психотерапевти допомагають дітям та батькам отримати необхідну підтримку та забезпечити свої потреби, не втративши один одного.

А — адаптація. Репортаж з центру «Джерело» у Львові

Репортаж з львівського Навчально-реабілітаційного центру «Джерело», який надає сімейно центровані послуги для максимальної кількості дітей та молоді з особливими потребами і дітей з групи ризику. Комплекс послуг Центру включає консультації, денний догляд та реабілітаційні програми, які забезпечуються фахівцями у співпраці з батьками.

Клан Клік-Клац. Виховання дітей у цифрову еру

Брошура "Клан Клік-Клац", розроблена Сингапурською організацією Media Literacy Council (Сингапурська Рада з питань ЗМІ) – це коротка, легка і цікава ознайомча розмова з батьками про ті проблеми, які можуть спіткати дитину в Інтернеті та способи попередження та розв'язання цих проблем. Самі дорослі можуть приміряти на себе ролі 6 персонажей - 6 моделей поведінки дорослого при підготовці дитини до онлайн-життя. В брошурі міститься багато цікавої інформації від цілком практичних порад до статистики

Ренате Вінтер: "Ніколи й за жодних умов дитина не має бути ізольована"

Інтерв’ю DT.UA з суддею, міжнародною експерткою з питань захисту прав дітей, членом Комітету ООН з прав дитини Ренате Вінтер про ситуацію з захистом прав в Україні та про те, якою має бути дружня система правосуддя для дітей. .

Деінституалізація і децентралізація: на перетині

Експерти погоджуються, що ефективне впровадження реформи інституційного догляду дітей неможливе без реального впровадження децентралізації в країні. Цілком логічно, що за умови вже самостійного врядування в тих сферах, які досі керувались тільки «зверху», питання захисту дітей та належного забезпечення їх потреб на рівні громади чи району переходить до відповідальності місцевої влади. Чи опирається ця влада і чому? Читайте про це в матеріалі DT.UA

Тячівська «Парасолька» з новим статусом отримала й нові можливості

Вісім років тому у Тячеві відкрили філію Вільшанського дитбудинку-інтернату (молодіжне відділення) «Парасолька». За цей час колектив закладу разом з вихованцями пройшов довгий і успішний шлях розвитку, став затишною оселею для понад двадцяти дівчат і юнаків з інвалідністю, які волею долі були приречені на існування за межею суспільства. Поволі змінилось і ставлення суспільства до мешканців «Парасольки». Молодь центру знають у місті та районі, запрошують до участі у загальноміських, обласних заходах, їм аплодують на фестивалях за кордоном. Нарешті, 1 грудня цього року «Парасолька» перетнула важливий рубіж у своїй діяльності. Зараз це вже не відділення Вільшанського дитбудинку-інтернату, а окрема самостійна установа – соціально-реабілітаційний (абілітаційний) центр для осіб з інвалідністю.

"Літаючий будинок", або Хто вводить дітей з інтернатів у реальне життя

«Українська Правда. Супільство» про адаптаційний центр «Літаючий будинок» у Харкові, де випускники інтернатів отримують шанс побудувати майбутнє. У 2011 році четверо небайдужих людей, співзасновники ГО "Еммаус", прийшли як волонтери до інтернату. Проте через певний час вони зрозуміли, що проблему відсутності навичок соціалізації в підлітків ці візити не вирішать, як довго б вони не тривали. І вирішили зробити все, аби підготвати їх до самостійного життя.

БУТИ МАМОЮ: Про місце, де мам із дітьми ховають від лиха і вчать бути щасливими

«Мрія Марти» - центр, в якому дитина може жити з мамою під постійним наглядом педіатрів та психологів. Заснувала його Марта Левченко, благодійниця і керівниця Фонду «Майбутнє України». Марта понад десять років займається адресною допомогою дітям з неблагополучних сімей. Під опікою фонду три тисячі дітей по всій Україні. За роки роботи Марта зрозуміла, що майже не існує ситуацій, коли розлука дитини і мами є виправданою і корисною для дитини. І так само майже не існує ситуацій, коли можна допомогти дитині, не допомагаючи при цьому її мамі.

Чому дітей з інвалідністю не можна жаліти та як інтернати калічать життя дитини: інтерв’ю з Весом Грейнджером

Американський експерт, який працює з дітьми та дорослими з інвалідністю про важливість адекватного ставлення й прийняття, знань та раннього втручання, а також про «завчену безпорадність» як результат постійного вияву жалю до дітей з інвалідністю. Інтерв’ю фахівця про важливість і шляхи виховання максимально можливої самостійності та розвитку потенціалу - і дітей, і суспільства загалом .

Державні діти: люди, яких немає навіть для себе

«Чому діти, які змалечку зростали в системі державного піклування, мають великі проблеми з соціалізацією? Багато хто вважає, що постійне життя в великому колективі, навпаки, повинно формувати ці навички апріорі. Але волонтери соціального дому для дітей “Рукавичка”, які кожного дня стикаються з прикладами особистих трагедій, кажуть: такі діти не відчувають не тільки тих, хто їх оточує, але й самих себе.»

«Є такі люди, які бояться нас», - сироти про інвалідність

Репортаж про життя учасниць проекту з соціалізації сиріт з інвалідністю, які мають тепер можливість не тільки продовжувати навчання і йти до задуманого, а й вчитися самостійно жити та комуні кувати із суспільством. Проте суспільство досі виказує неготовність приймати тих, хто чимось відрізняється від ефемерної «норми».

Коли мами немає. Якою може бути альтернатива інтернату

Репортаж «Української правди» про центр соціальної підтримки дітей і сімей "Добре вдома" в Макарівському районі Київської області, де кілька днів прожила журналістка Ірина Андрейців аби на власні очі побачити наявну альтернативу інтернат ній системі та почути самих дітей.

Роки я пропрацював у інтернатах. Тепер я знаю, що не існує ніякої заміни для сім’ї

Блог Джеффа Ерснста для The Guardian. Відверта розповідь про те, як бажання допомагати дітям провело людину від волонтерства в інтернатах та адміністративної роботи до розуміння, що саме відсутність інтернатів та виховання дітей у сімейному середовищі, або максимально до нього наближеному, - єдина можливість дати дитині життя, якого вона гідна.

Чому консорціум приватних на громадських фондів закликає благодійників не підтримувати інтернати?

Ресурс InsidePhilathrophy розбирається в причинах, які рухають об’єднанням фондів Elevate Children Funders Group (ECFG) у їхньому заклику до філантропів не підтримувати інституційні установи. Організації, що входть до цього об’єднання переконують у важливості ресурсної підтримки ініціатив по превенції потрапляння дітей до інтернатів або виведення їх з інституційної опіки, наголошуючи на негативних наслідках, яких завдає дітям перебування в інтернатних закладах, та необхідність зміни орієнтирів в забезпеченні гідних умов життя дітей.

Чому необхідно покінчити з інтернатним доглядом у Європі

Яна Хейнсворт, генеральний секретар Eurochild, про причини існування системи інституційного догляду в країнах Європи, загрози такої системи для дітей та потребу постійного моніторингу за ефективним використанням коштів для реформи існуючої системи соціального захисту дітей.  

Проекти дитячих будинків сімейного типу: Як створити відчуття родинного затишку?

В Україні не є досить поширеними альтернативні інтернатному форми виховання дітей-сиріт. Головна проблема традиційного будинку-інтернату полягає у низькій увазі до духовного розвитку дитини. Також на дитину, виховану у подібному закладі, чекає довготривала соціальна адаптація у дорослому житті. Не маючи елементарних навичок із догляду за собою, плануванням бюджету та розуміння, як функціонує суспільство, дитина приречена бути викинутою на його маргінеси. 

Сирітство по-українськи

У розвинутих країнах давно відмовилися від виховання дітей-сиріт в притулках. Україна через останні події на Донбасі переживає новий спеск кількості дітей-сиріт і найближчим часом не спекається шкіл-інтернатів

Разве на свете может быть кто-то лучше мамы?

У той час, коли громадські організації, благодійні фонди та представники міжнародних співтовариств роблять рішучі кроки для відмови від інтернатів, співробітники самих спецустанов, схоже, докладають максимум зусиль, щоб зберегти свої робочі місця. Вони роблять все можливе і часом неможливе, щоб не тільки не бути розформованими, але і всіма силами намагаються збільшити число вихованців.

Історії сиріт: 'Щодня відкриваю сайти оголошень і мрію, що колись матиму дім'

Ти живеш за чітким графіком, без будь-яких емоційних зв’язків. У закритому просторі. Нас в інтернаті було більше двохсот дітей. Здавалося, що всі так живуть. Коли потім опиняєшся на вулиці наодинці зі своїми проблемами, розумієш: за тобою наглядали, аби чогось не накоїв. Але не вчили, як жити далі.

Долі дітей-сиріт: бідність, тюрма і маленький шан

Інші докази


Налити серце дитини добром

Відверте інтерв'ю з Любомиром Гузаром про інтернати, суспільство та вічні цінності

НАУКОВІ ДОКАЗИ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Вчені довели важливість сімейного середовища для дитини, а різноманітні дослідження неоднократно вказували на надзвичайну шкідливість інтернатів, нехтування прав людини та реальну загрозу для їх мешканців

Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти