Відкриваємо двері дітям



Блоги

1968 0

Допомога дітям, а не інтернатам: австралійський приклад

Наразі вже багато міжнародних фундацій та філантропів власним прикладом пропагують зміни пріоритетів щодо механізмів допомоги дітям: системність дій, превенція інституціалізації та увага до реальних потреб самої дитини – замість нескінченної  та не ефективної допомоги інтернатам. І ці зміни в підходах до благодійності відображаються на державному рівні в деяких країнах.

Скажімо, в Австралії це питання вже скоро може отримати зовсім не декларативне рішення: парламент країни опрацьовує «Акт про сучасне рабство», спеціальні положення якого вводять заборону на допомогу дитячим будинкам (orphanages) в країнах, що розвиваються. І ці заборони стосуються не лише припинення виділення фондів, але й так званого «волонтерського туризму». Для багатьох країн таке явище було дуже поширеним до цього часу.

Наприклад, австралійські школи, університети, громадські організації та навіть туристичні компанії десятиліттями організовують поїздки студентів  та інших громадян до «сирітських» будинків в інші країни (здебільшого, в Азії).

Учасники таких «подорожей» проводять певний час в інтернатних закладах як волонтери. Та не тільки – на додаток вони залишають або збирають кошти,  щоб покращити умови в цих закладах. Тривалий час ставлення до цього було позитивним – наче ж реалізація добрих намірів і щирого бажання допомогти дітям. Але тепер це розцінюється як підтримка інтернатної  індустрії, в якій діти стають жертвами експлуатації , насильства, торгівлі людьми. І причини такої кардинальної зміни точки зору цілком об’єктивні, як і використання поняття «індустрія».

80% з цих дітей не є сиротами: їх просто забрали від батьків, обіцяючи, що забезпечать гідне навчання і кращий догляд. Зростання кількості таких закладів і кількості дітей у них відбувається не через збільшення кількості сиріт, а заради прибутку керівників та власників  закладів через отримання фінансування від західних країн, зокрема  іноземних волонтерів. Міжнародна експертка Кріссі Гейл дуже влучно назвала таку ситуацію з інтернатами «приватним бізнесом».

Приїзд волонтерів та їхні подарунки жодним чином не применшують страждання дітей і не зменшують ризик насильства щодо них в закладах. Більше того, самі волонтери можуть  бути травмовані, коли стають свідками жорсткого поводження з дітьми і не знають як діяти.

Одна з найбільших австралійських туристичних компаній World Change заявила про припинення цього виду туризму. Представники компанії визнали, що шкоди від нього набагато більше, ніж користі. Тепер волонтерські програми будуть переорієнтовувати на підтримку проектів у громадах та сприяння реінтеграції дітей в рідні сім’ї. Ймовірно, ця ініціатива стане потужним чинником в посиленні глобального руху проти інституціалізації дітей. Принаймні, міжнародні організації на це дуже сподіваються.

Дотепер ми в Hope and Homes for Children в Україні отримуємо дзвінки від організацій з-за кордону з проханням «порадити хороший інтернат», якому б вони могли допомагати. Але ідею такого «туризму» ми не підтримуємо. Допомагати треба дитині, а не інтернату.

Українським благодійним організаціям і бізнесу теж варто переорієнтовувати свої ресурси з підтримки інтернатів – поки, здебільшого, імпульсивної  та «святкової» – на розвиток проектів в громадах для підтримки сім’ї, запровадження соціальних послуг, розвитку якісних форм догляду дітей. Уся допомога має починатися з кількох простих питань. Який довгостроковий вплив моєї допомоги та участі? Що зміниться в житті дитини сьогодні, завтра, через рік?




Галина Постолюк

Галина Постолюк

Увійдіть,
як користувач:


iНШI статтi автора

Робота заради дитини: США

3765 0

Ілюзія захисту

2906 0

Дивитись усі статті автора (6)




Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти