Відкриваємо двері дітям



Блоги

3767 0

Робота заради дитини: США

16426069_993844384081130_3007074621174322842_n

Усиновлення в США 
Усиновлення в США виглядає та відчувається як щось дуже природнє і звичне. 100 млн. американців так чи інакше дотичні до усиновлення. Це означає, що батьки не намагаються приховати факт усиновлення - немає стигматизації. На рівні Конгресу США існує коаліція, що об’єднує членів парламенту, які підтримують і просувають питання виховання дітей в сімейному середовищі, зокрема усиновлення.

Існує абсолютне переконання з боку усіх учасників процесу (батьків, держслужб, фахівців) в необхідності послуг, що мають надаватися родинам після усиновлення (post adoption services). Є спеціалізація соціальних працівників, психологів, які мають і постійно поновлюють ліцензію на практику роботи в сфері усиновлення. Після усиновлення якість послуг (особливо терапевтичних), що надаються приватними організаціями, є високою, хоча вони й нерівномірно представлені. Частково їх надають за гроші батьків, а частково за кошти, що виділяються з бюджету штату (це як правило стосується усиновлень із системи прийомної опіки). Тільки в штаті Массачусетс вони є повністю безкоштовними для усіх родин.

Добровільне усиновлення (приватне і незалежне) - це коли жінка передає на усиновлення новонароджену дитину. Спочатку це виглядало для мене дещо підозріло, оскільки відносини з майбутніми усиновителями складаються ще на стадії вагітності жінки і може виникнути ризик впливу на її рішення. Однак, після уточнення питань в багатьох агенціях, зробила висновок, що для мінімізації таких ризиків впроваджені необхідні процедури і механізми. Більше того, думаю, що нам варто було б вивчити цей досвід на предмет застосування і упередження випадків покинутих або ж страждаючих в закладах немовлят.

Гаазька конвенція нам потрібна. У США цей процес (підготовки і ратифікації) забрав 16 років. Серед позитивних сторін називали уніфікацію і стандартизацію міжнародного і внутрішнього усиновлення по всій країні (до того у кожного штату були свої окремі процедури), впровадження контролю. Серед складнощів називали необхідність впровадження в країнах (звідки усиновляють дітей) систем, що забезпечують вирішення питань влаштування і забезпечення якісного догляду дітей насамперед всередині своєї країни, а це вимагає багато часу і зусиль з боку урядів. Для нас, крім очевидних переваг щодо прозорості і контролю, ратифікація конвенції є додатковим стимулом до зміни сьогоднішньої ситуації з догляду і захисту дітей.

Серед іншого для нас можуть бути корисними інструменти з вивчення ситуації родини, яка хоче усиновити дитину, у них це виглядає досить структуровано.

Захист дітей і соціальні послуги в США
До сфери діяльності Департаментів дітей і сімей (на рівні штатів можуть називатись по-різному) належить розслідування усіх випадків, пов’язаних з недоглядом, насильством і підготовка рішень щодо влаштування дітей, звітів для судів тощо. Потужна команда підготовлених слідчих (child protection investigators) - як правило, за фахом це соціальні працівники - працює у самому департаменті. А також є такі слідчі в регіональних офісах. В штаті Іллінойс чотири регіональних офіси, а в штаті Массачусетс - п’ять регіональних і 29 офісів в менших територіях. Захист дітей від насильства – це фактично основна функція профільних департаментів, плюс - прийомна опіка, усиновлення і виділення фінансування.

У випадках коли дитина потрапляє до системи державної опіки, їй призначається адвокат/опікун, який є незалежним і сфокусованим на тому, що є добре для дитини. Він представляє інтереси дитини в судових справах, при переміщенні. Це підготовлені волонтери, які працюють за підтримки досвідчених юристів в рамках спеціальних програм, що за суттю є однаковими, хоча в різних штатах можуть називатись по-різному (CASA, Guardian ad Litem, Publican Guardian) і мати певні особливості.

При розгляді справ про вилучення дитини з сім’ї, позбавлення батьківських прав, кожна із сторін має свого захисника - у дитини це зазначений вище захисник, а батькам призначають іншого адвоката (дотримання політики «checks and balances»). Питання дітей розглядаються у спеціалізованих судах (сімейні, ювенальні…), в окремих штатах є випадки розгляду справ у судах загальної юрисдикції – але у будь-якому разі це буде суддя, який спеціалізується на сімейному праві.

Послуги надаються переважно недержавними організаціями. Департаменти на рівні штатів проводять ліцензування приватних організацій (це можуть бути і окремі особи), що надають соціальні послуги. Більшість послуг підлягають ліцензуванню, включаючи ведення випадку (case management), прийомна опіка (foster care), усиновлення, супервізію та ін. З окремими агенціями департамент може заключати контракт, відповідно до якого вони, наприклад, самі ліцензують прийомних батьків, проводять рекрутування і підготовку, забезпечують нагляд, доступ до послуг фахівців.

Як правило, приватні організації – це не обов’язково неприбуткові у нашому розумінні. За своєю спеціалізацією вони надають послуги, вартість яких покривається клієнтами, медичною страховкою чи з бюджету штату. Тобто організації можуть отримувати прибуток, але відповідні органи слідкують за тим, щоб такий прибуток йшов на саму діяльність, покращення якості, а не підвищення зарплат чи отримання іншої матеріальної вигоди; 

Процес замовлення послуг у приватних організацій починається з того, що департамент готує і оприлюднює запит на конкретні послуги для дітей, родин у своєму штаті. Агенції/організації подають свої пропозиції, що оцінюються на конкурсній основі за принципом здатності задовольнити визначені департаментом потреби.




Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти